Валютне регулювання 1

Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регла­ментацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Основними завданнями здійснення валютного регулюван­ня та контролю є:

1) організація системи курсоутворення, захист та забезпе­чення необхідного ступеня конвертованості національної гро­шової одиниці;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних опе­рацій платіжного балансу;

3) організація внутрішнього валютного ринку;

4) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

5) регулювання процесів утворення та руху валютного ка­піталу, захист іноземних інвестицій;

6) встановлення режиму та обмежень на вивезення і вве­зення через кордон валютних цінностей;

7) забезпечення стабільних джерел надходження інозем­ної валюти на національний валютний ринок.

Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

• дисконтної політики, тобто управління обліковою став­кою національного банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік корот­кострокових капіталів;

• девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

• диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменши­ти збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

• отримання або надання кредитів та субсидій, які викори­стовуються для компенсації розривів, що виникають у міждер­жавних платежах;

• низки адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені:

1. Національний банк України.

2. Уповноважені банки.

3. Державна податкова адміністрація України.

4. Міністерство зв'язку України.

5. Державний митний комітет України.

 

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національним банком України 6 травня 1998 р. №181 затверджено "Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій" (зі змінами та доповненнями від 24 вересня 1998 р. №392), згідно з яким ліцензуванню підлягають тридцять банківських операцій. Положення регламентує порядок і умови видачі ліцензій на здійснення банківських операцій уповноваженими банками, а також порядок і умови, за яких Національний банк України може відмовити в наданні ліцензій.

Під ліцензуванням банківських операцій слід розуміти порядок видачі уповноваженим банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відпові­дають чинному законодавству України та нормативним ак­там Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Уповноважені банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Операції, зазначені в ліцензії, здійснюються в межах та порядку, що визначені нормативними актами На­ціонального банку України.

Здійснення банківських операцій без ліцензії Національ­ного банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

До валютних операцій, які підлягають ліцензуванню, на­лежать:

1) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій оди­ниці України;

2) неторговельні операції з валютними цінностями;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків-нерези­дентів у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноваже­них банках України в іноземній валюті та здійснення опе­рацій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нере­зидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валют­ному ринку України;

8) залучення та розміщення іноземної валюти на міжна­родних ринках;

9) валютні операції на міжнародних ринках;

10) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

11) операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 отримана банком ліцензія на здійснення опе­рацій з валютними цінностями у межах повного, наведеного вище, переліку є генеральною ліцензією на право здійснення валютних операцій.

 Порядок відкриття банками рахунків у іноземній валюті регламентується Інструкцією "Про відкриття банками ра­хунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. №527.

Банки України відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремле­ним підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виділяються у процесі приватизації, вибор­чим фондам, представництвам юридичних осіб-нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, викладе­них у Інструкції та в договорі між установою банку та влас­ником рахунку.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких бан­ках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

 Юридичні особи-нерезиденти (крім нерезидентів-інвесторів) можуть відкривати поточні рахунки в національній та іно­земній валюті на території України тільки своєму представ­ництву. Поточні рахунки в національній валюті представниц­тву юридичної особи-нерезидента відкриваються за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. ' ;  У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів "рахунків, передбачених Інструкцією (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкрит­тя або закриття рахунку. Форма та зміст повідомлення подат­кових органів про відкриття або закриття рахунків установ­люються Державною податковою адміністрацією. Примірник цього повідомлення, що надійшов до установи банку, з відміткою податкового органу про взяття рахунку на облік залишається у справі про відкриття рахунків.

Іноземним представництвам та установам уповноважені банки мають право відкривати рахунки типу "Н" і типу "П" у національній валюті України.

Рахунок типу "Н" відкривається уповноваженим банком:

• іноземним дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам, міжнародним органі­заціям і їх філіям, що користуються імунітетом та диплома­тичними привілеями;

• представництвам юридичних осіб-нерезидентів, устано­вам, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

• представництвам іноземних банків;

• організаціям та установам (групам управління програма­ми або проектами), які згідно з чинними міжнародними догово­рами України та законодавством України залучаються для здійснення програм або проектів міжнародної технічної до­помоги;

• військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України й одержу­ють для свого утримання бюджетні кошти за кошторисами Міністерства оборони Російської Федерації.

Рахунок типу "П" відкривається уповноваженим банком по­стійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнарод­

них організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на тери­торії України.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяють на по­точні і депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чин­ним законодавством України та для погашення заборгова­ності в іноземній валюті.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності (резидентам), які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок відкривається за режи­мом, що визначений для юридичних осіб-резидентів.

До поточних торговельних операцій в іноземній валюті відносять такі розрахунки:

• між юридичними особами-резидентами і юридичними осо­бами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

• між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Націо­нального банку України;

• між юридичними особами-нерезидентами та юридични­ми особами-резидентами через юридичних осіб — резидентів-посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), укла­дених відповідно до чинного законодавства України;

• інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

• операції на міжбанківському валютному ринку України;

• оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями є такі розра­хунки:

• виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

• здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

• виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пла-стиковими картками фізичним особам (резидентам і нере­зидентам);

• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізич­ними особами (резидентами та нерезидентами);

• виплата авторських гонорарів і платежі за користу­вання авторськими правами;

• перерахування коштів на проведення міжнародних ви­ставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжна­родних зустрічей;

• оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними тру­довими угодами (контрактами) працюють в Україні;

• перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, член­ських внесків;

• платежі з відшкодування витрат судових, арбітраж­них, нотаріальних, правоохоронних органів;

• виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенси, аліменти, оплата праці, спадщина, допомо­га родичів тощо);

• переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пен­сії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

• інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкри­ваються уповноваженим банком фізичним і юридичним осо­бам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного де­позитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.