Про масштаби оффшорної діяльності свідчать дані про
реєстрацію компанії в країнах і зонах, що надають сприятливі режими
оподатковування прибутків і майна. По числу оффшорних компаній світовими
лідерами є: Антільські о-ви, Бермудські о-ви, Британські Вірджинскі о-ви,
Кайманові о-ви, Кіпр, Ліхтенштейн. У Ліхтенштейні
прибуток від зареєстрованих 40 тисяч оффшорних компаній складає біля 30%
бюджетних надходжень (реєстраційні і щорічні платежі). На Кіпрі до
середини 90-х років від зареєстрованих 20 тис. оффшорних компаній прибуток щорічно
складав приблизно 200 млн долл. (до кінця 90-х років на Кіпрі вже було
зареєстровано 28 тис. оффшорних компаній). Приблизно такий
же прибуток Антільські острови одержують за рахунок 30 тис.
зареєстрованих компаній. На Кайманових островах створено біля 25 тис. компаній. До 1995 року на
Британських Вірджинських островах було зареєстровано понад 15 тис. оффшорних
компаній, приблизно по однієї на кожного жителя острова ( населення
адміністративного центру Вірджинських островів Рол Тауна складає 4 тис.
чоловік). На Бермудських островах щорічний прибуток від більш ніж 6,5 тис.
зареєстрованих компаній до середини 90-х років складав біля 25% валового
національного доходу (250 млн долл.), а всі прибутки від міжнародної фінансової
діяльності складали біля 40% валового внутрішнього продукту країни. На островах
Тертці і Кайкос зареєстровано понад 7 тис. оффшорних компаній.
З початку 80-х
відзначається бурхливий і постійний ріст, створених на оффшорних
територіях, банків і банківських відділень, страхових і перестрахових компаній.
На Кайманових островах зареєстровано понад 500 оффшорних банків, у тому числі
відділеннь (тут мають дочірні банки 43 з 50 найбільших банків світу).
До середини 90-х років загальна
сума депозитних внесків банківських відділень на Кайманових островах
перевищувала 150 млрд долл. У Гонконгу діє понад 300 банків з генеральною
ліцензією і понад 1,5 тис. відділень іноземних банків, 160 депозитних і 250
страхових компаній. На Багамських островах на банківський і фінансовий сектор
припадає біля 8% валового внутрішнього продукту країни. На острові Гернсі
зареєстровано біля 50 банків. На Бермудських островах зареєстровано понад 1300
страхових компаній різноманітних типів; на Кайманових островах - 360 страхових
компаній і відділень іноземних страхових компаній; на острові Гернсі - біля 200
страхових компанії.
У якості оффшорів можуть виступати як розвинуті, так
і країни , що розвиваються, або їх
території. Зацікавленість в створенні на своїй території оффшорної зони
проявляють навіть дуже стабільні європейські країни, члени ЄС. Сприятливі
режими оподатковування окремих видів прибутків надають такі високорозвинені
країни: Канада, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Об’єднане
Королівство Великобританії і Північної Ірландії, США, Франція, Швейцарія і
Японія. До країн, що динамічно розвиваються, і являються оффшорними територіями
відносяться; Багамські острови, Барбадос, Бермудські острови, Британські
Вірджинські острови, Гернсі, Гібралтар, Гонконг, Джерсі. Західне Самоа, острови
Кука, Малайія Сінгапур. Оффшорні центри значно різняться по такому показнику,
як прибуток на душу населення. До середини 90-х років прибуток на душу
населення на Кайманових островах складав 27 тис. долл., на Бермудських островах
- 20 тис., на Кіпрі - 12 тис., на Барбадосі - 11,5 тис., на островах Терксі і
Кайкос - 5 тис. долл. В групу країн і
територій із відносно низьким рівнем прибутку на душу населення включаються:
Антігуа і Барбуда, Беліз, Вануату, Ліберія, Невіс і Сент-Кітс, Панама, Терксі і
Кайкос, а також ряд інших країн , що
розвиваються.
Оффшорні центри
можуть знаходитись на території самостійних держав, залежних територій,
територій у складі держав, володінь з місцевим самоврядуванням якоїсь держави.
Незалежними державами є: Джерсі, Ірландія, Кіпр,
Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Багамські острови, Барбадос, Беліз,
Невіс і Сент-Кітс (незалежна держава - Федерація Сент-Крістофер і Невіс),
Панама, Вануату, Західне Самоа, острови Кука (по конституції 1965 року є
незалежною державою, що входить у вільну асоціацію з Новою Зеландією),
Сінгапур.
Особливу групу складають території, що входять до
складу або знаходяться в підпорядкуванні (володінні) якоїсь держави, але
володіють широкими правами в сфері місцевого самоврядування. До володінь або
залежних територій Об’єднаного Королівства
Великобританії і Північної Ірландії відносяться: Гернсі (територія в складі),
Гібралтар (територія в складі), остров Мен ( територія, що володіє
самоврядуванням), Бермудські острови (володіння з місцевим самоврядуванням).
Британські Вірджинські острови (територія, що знаходиться в підпорядкуванні),
Кайманові острови (володіння з місцевим самоврядуванням), Теркс і Кайкос
(підпорядкована територія з внутрішнім самоврядуванням). Територіями
Королівства Нідерланди є Антільські острови (із місцевим самоврядуванням) і
Аруба (самокерована територія). Заморські департаменти Французької Республіки -
Реюньон, Гваделупа, Гвіана, Мартініка і заморські території. Острів Мадейра є
територією в складі Португалії з місцевим самоврядуванням. Федеральною
територією Малайзії є острів Лабуан,
Оффшорна територія (зона) може являти собою частину
основної території унітарної, федеративної або конфедеративної держави:
Нью-Брансуік (провінція Канади), штати CШA - Вайомінг, Делавер, Флорида; кантон
Цуг (у Швейцарській Конфедерації). Статус конкретної території може
змінюватися. Так, у 60—70-і роки ряд залежних володінь одержали незалежність. У
90-і роки змінилася приналежність Гонконгу.
Оффшорні країни і зони можна умовно підрозділити на універсальні
і спеціалізовані. У сучасних умовах більшість оффшорних країн, зон і територій
відноситься до числа універсальних, тобто
пільгові умови оподатковування
надають незалежно від видів діяльності
підприємства. Прикладами головних універсальних оффшорних центрів є: Британські
Вірджинскі острови, Бермудські острови, Кіпр, Кайманові острови, острови Кука.
До вузькоспеціалізованих центрів і зон можна
віднести:
Швейцарську Конфедерацію (інвестиційна і банківська діяльність),
Ліхтенштейн (інвестиційна діяльність), Австрію (банківські послуги для фізичних
осіб), Монако (податкове планування для фізичних осіб), Нідерланди
(інвестиційна діяльність).
Використання переваг оффшорних країн і територій, як
правило, доступне потенційним засновникам підприємств із будь-яких країн.
Водночас професіонали в сфері міжнародного податкового планування відзначають
орієнтацію окремих оффшорних центрів і територій на максимальне задоволення
потреб користувачів, що походять з певних країн. Відома орієнтація островів
Джерсі і Гернсі, а також Гібралтару на максимальне урахування потреб
індивідуальних і корпоративних платників податків Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії. Карибські оффшорні
країни і території у певній мірі орієнтовані на клієнтів із Сполучених Штатов
Америки і Канади. Традиційні зв'язки існують між Ліберією і США, Ліхтенштейном
і Німеччиною, Лабуаном і Сінгапуром. Оффшорною територією, що намагається
створити максимально сприятливі умови для діяльності українських податкових
резидентів, є Кіпр.
Орієнтація
конкретного оффшорного центру на надання послуг резидентам визначених
країн може виражатися в різноманітних умовах в'їзду і тимчасового
перебування. Так, Багамські острови для підданних Об’єднаного
Королівства Великобританії і Північної Ірландії, а також для
громадян Канади і США припускають відвідування і перебування протягом трьох тижднів без паспортів і віз, для
перебування понад трьох тижні потрібно тільки паспорт. Громадянам
Бельгії, Греції, Італії, Ісландії, Ліхтенштейну, Люксембургу,
Нідерландів, Монако, Швейцарії і Туреччини для відвідування на
той же термін достатньо мати паспорти, але візи не обов'язкові.
Громадянам Австрії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ірландії,
Ізраїлю, Південної Кореї, Португалії, Іспанії і Швеції для відвідування
достатньо мати паспорти, але при перебуванні понад трьох місяців
потребні візи. Громадяни південноамериканських і центральноамериканських
держав повинні мати паспорта, а візи потребують при перебуванні
на території понад чотирнадцятьох днів. Для громадян інших країн
при відвідуванні потребують і паспорти, і візи. Очевидно, що
для осіб із деяких країн створені найбільші зручності для організації і
здійснення діяльності на даній території. Особливе значення умови
в'їзду і тимчасового перебування мають у тих випадках, коли на
даній території укладаються угоди, проводяться операції з реальними
цінностями, організуються збори
акціонерів і збори директорів.
Для використання конкретної території в якості місця заснування компанії
важливе значення може мати членство країни (території) у різноманітного роду
міжнародних організаціях і об'єднаннях. Так, повними членами Європейського
Співтовариства є Люксембург і Ірландія. Мальта і Кіпр є асоційованими членами
Європейського Співтовариства. Особливий статус має Гібралтар (ліцензовані
гібралтарскі страхові компанії можуть здійснювати діяльність в країнах - членах
Європейського Співтовариства). Не є частиною Європейського Співтовариства
острова Джерсі, Генрсі, Мен, проте особливі відношення цих оффшорних центрів із
Об’єднаним Королівством Великобританії і Північної Ірландії
створюють ряд додаткових унікальних можливостей. Заморські департаменти Франції
розглядаються як складова частина Європейського Співтовариства. Особливі
взаємовідносини існують між Нідерландськими Антільськими островами і
Європейським союзом.
В принципі, будь-яка країна має такі особливості
податкового законодавства, які можуть бути використані з метою міжнародного податкового
планування. Проте багато держав цілеспрямовано створюють особливі (пільгові)
умови для здійснення міжнародної діяльності. До таких центрів і країн у
сучасному світі відносяться біля вісімдесяти держав.
Умовно оффшорні
зони можна розділити на три групи:
ГРУПА 1. Існують
країни, що не мають податків з прибутку, на капітал і
приріст капіталу. Уряди цих країн заробляють гроші, надаючи статус
безподаткової компанії за визначену фіксовану щорічну плату, вони беруть
реєстраційні збори і мита і невеличкий податок з капіталу компанії. Приклади:
Багами, Бермуди і Кайманові острови.
ГРУПА 2. Інші країни звільняють від податків прибуток,
одержаний фізичними особами або компаніями, за кордоном. Прибутки, одержані на
території країни, оподатковуються по стандартним ставкам. Ці країни можна
розділити на дві підгрупи:
ГРУПА 2. А. Влада дозволяє компанії займатися бізнесом у
країні й за межами країни. Оподатковування відбувається відповідно до правил, викладеними вище. Приклади: Панамська
Республіка, Гонконг.
ГРУПА 2.В. Влада вимагає від компанії до інкорпорації
вирішити, чи збирається вона займатися місцевим (і сплачувати всі податки) або
міжнародним (і сплачувати тільки фіксований щорічний збір) бізнесом. Приклади:
Мальта, острів Мен, Джерсі, Гернсі, Гібралтар.
ГРУПА 3. Треті країни стягують низькі податки на всі
прибутки компанії незалежно від місця їх одержання. Ці країни уклали численні
угоди про запобігання подвійного оподатковування з країнами, що мають високий
рівень оподатковування, що в деяких випадках дозволяє оптимізувати перехід
капіталу з однієї країни в іншу. Приклади: Кіпр, Нідерланди, Люксембург,
Ліхтенштейн, Швейцарія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий