Наш
уряд і парламент намагаються врегулювати
оффшорне питання, видаючи ті чи інші нормативні акти, деякі з них вже втратили
чинність, інші тільки розглядаються в якості законопроектів. На сьогоднішній
день накопичилась певна кількість тих чи інших чинних нормативних документів,
спрямованих на врегулювання взаємовідносин резидентів України з оффшорними
компаніями та банками, насамперед у сфері оподаткування та приватизації. На
базі даного матеріалу можна робити певні висновки.
1. Пункт 18.3 статті 18
у редакції Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств"
№ 639/97-ВР 639/97-ВР від 18.11.97. "У разі
укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг)
на користь нерезидентів, що розташовані в оффшорних зонах, чи при здійсненні
розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно
від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі)
безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників
податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу
їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків оплаченої вартості цих
товарів (робіт, послуг). Перелік оффшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом
Міністрів України".
Ця
норма спрямована на те, щоб резиденту України економічно було не вигідно
імпортувати товари та послуги, за умови, що продавцем таких товарів і послуг
виступає оффшорна компанія. Ця норма досить ефективна, проте вона буде
працювати лише тоді, коли є чіткий і великий перелік оффшорних зон, який
Кабінет Міністрів повинен щорічно опубліковувати.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 24 лютого 2003 р. N 77-р "Про перелік оффшорних
зон".
Історія
появи переліків оффшорних зон, починаючи з найпершого і закінчуючи діючим нині,
варта окремого розгляду.
З моменту вступу в силу норми ЗУ
"Про оподаткування прибутку підприємств", яка зобов'язує КМУ щорічно
публікувати списки оффшорних зон, довгий час головний виконавчий орган України
мовчав. Нарешті 1 березня 2000 р. з'явився довгоочікуваний перелік,
затверджений Розпорядженням КМ України № 106. Проте перелік виявився не дуже
вдалим.
Всього
в Розпорядженні фігурувало 44 оффшорні зони, а у світі їх більше 80. На цьому
прикладі очевидно, що уряд врахував далеко не всі країни, наприклад такі відомі
оффшори як Швейцарія, Люксембург,
Сент-Вінсент у нього не потрапили. З
іншої сторони передбачити абсолютно всі оффшорні зони неможливо, тому що
практично щороку з'являються нові країни, у яких приймаються ті або інші
закони, що дозволяють засновувати подібні компанії, чи розробляти нові схеми
роботи з оффшорними компаніями, що дозволяють, не порушуючи діюче
законодавство, ефективно мінімізувати оподаткування бізнесу. В зв'язку з цим
уряд завжди буде відставати від практики, яка дуже швидко змінюється.
Через
рік з'являється нове Розпорядження КМ України, у якому зазначено новий список
оффшорних зон. Кількість їх скоротилась від 44 до 41. Чомусь з переліку були
виключені Чорногорія та Ліхтенштейн, це не зрозуміло, адже оффшорні режими у
цих країнах не були відмінені. Компанії з Чорногорії і Ліхтенштейну дуже непогано пропонуються на ринку оффшорних
послуг України.
Через рік з'явився новий перелік,
затверджений Розпорядженням КМУ 14 лютого 2002 р. № 53-р, що викликав велике
здивування. Оскільки, відповідно нового переліку такі країни, як Кіпр,
Кайманові острови, Малайзія, Маврикій, Бермудські острови, відразу перестали
бути оффшорними центрами, Кабінет Міністрів виключив їх з переліку, хоча
яких-небудь видимих причин для цього не було. Більше всього вражає одержаний
Кіпром "не оффшорний статус". У той час, коли в нашій країні та за
кордоном розвертається тотальна війна проти оффшорів, уряд України, при
наявності угоди про уникнення подвійного оподаткування з цією республікою, яка
є дуже вигідною для реалізації схем ведення зовнішньоекономічної діяльності
українськими фірмами через кіпрські компанії, раптом виключає цю країну з
"чорного списку". Виключення Кіпру із переліку оффшорних зон, а це
найбільший оффшор у Європі, могло бути лише проявом "певних
інтересів" політичних сил. Проте, 29 березня 2002 року, КМУ видав
Розпорядження № 156-р, яким доповнив перелік оффшорних зон Кіпром. Отже,
переліки оффшорних зон є дуже хаотичними, в них відсутня будь-яка система, яка
на основі чітко визначених критеріїв, дозволяла б відрізнити оффшорну країну
від всіх інших країн.
3. Постанова Правління
Національного банку України №587 від 14.12.99, "Про створення належних умов органам Державної податкової адміністрації
України щодо контролю з питань оподаткування, належного забезпечення
надходження коштів до Державного бюджету України та вдосконалення порядку
обміну інформацією між Національним банком України, комерційними банками та їх
установами і органами Державної податкової адміністрації України "
(втратила чинність).
В ній говориться про те, що НБУ,
територіальні відділення НБУ та усі комерційні банки зобов'язані надавати
інформацію в органи ДПАУ про платежі, що здійснюються на адресу фірм,
зареєстрованих в оффшорних зонах. Ця Постанова явно спрямована на боротьбу з
одержанням готівки оффшорними компаніями. Про банківську таємницю не варто
говорити, її просто не існує. Тому, якщо особа не хоче світитися в звітах
банків, їй варто реєструвати компанії в оффшорних зонах, що не потрапили в
перелік Кабінету Міністрів. Проте Постанова Правління Національного банку
України від 17.10.2002 № 395 "Про визнання
такою, що втратила чинність, постанови Правління Національного банку України
від 14.12.99 № 587, говорить про те, що відповідно до статті 62 Закону України
"Про банки і банківську діяльність", у якій визначено порядок
розкриття банківської таємниці, Правління Національного банку України відміняє
дію вищезгаданої Постанови.
4. Розпорядження Президента України "Про впорядкування контролю за
зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України" № 90/2000-рп від 21.02.2000.
Головна мета Розпорядження -
упорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю, недопущення
незаконного переміщення валютних цінностей за межі України та попередження
ухилення від оподатковування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Кабінету Міністрів, ДПАУ, Національному банку, Митному комітету дані вказівки
по підготуванню цілого ряду нормативних документів, спрямованих на досягнення,
поставленої цим Розпорядженням, мети. Міністерству економіки і МЗС дані
вказівки щодо збору інформації для аналізу діяльності нерезидентів,
розташованих в оффшорних зонах.
5. Наказ Міністерства
економіки України, ДПАУ від 03.11.2000. № 236/566 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок надання торговельно-економічними
місіями у складі дипломатичних представництв України за кордоном сприяння
Державній податковій адміністрації України".
Сприяння торгово-економічних місій
буде виражатися в наступному: встановлення ділових контактів з
податковими та правоохоронними органами країни перебування щодо обміну
відповідною інформацією; збирання усіма легальними засобами інформації,
спрямованої на виявлення фактів приховування громадянами, юридичними особами
України неоподатковуваних доходів, одержаних незаконним шляхом; отримання від банківських установ країни
перебування відомостей щодо відкриття рахунків окремими юридичними та фізичними
особами-резидентами України на підставі рішення судових, правоохоронних органів
України у разі порушення кримінальної справи і за погодженням з судовими та
правоохоронними органами країни перебування;
проведення дій по боротьбі з відмиванням "брудних коштів" в
рамках Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних
злочинним шляхом; перевірка окремих комерційних
контрактів, які укладаються між господарськими структурами України та
суб'єктами підприємницької діяльності країни перебування на підставі
відповідних звернень правоохоронних органів України за згодою відповідних
органів країни перебування.
Безпосередньо взаємодія
між ДПАУ та Мінекономіки відбувається наступним шляхом: ДПАУ спрямовує запит на
адресу Департаменту міжнародного торгово-економічного співробітництва
Мінекономіки по виконанню певного завдання, потім після проведеної роботи, звіт
направляється назад. Крім цього щокварталу торгово-економічні місії подають
звіт встановленої форми, затвердженої МЗС, що у свою чергу теж направляється в
ДПАУ.
6. Наказ
Антимонопольного комітету України, Фонду
Державного майна України, Державної Комісії з цінних паперів та фондового
ринку, ДПАУ, СБУ № 1/24/6/10/5 від 11.01.2000 "Про затвердження Порядку
аналізу відомостей про відносини контролю". Цей Порядок встановлює процедуру реалізації органами
приватизації своїх повноважень по недопущенню до участі в конкурсах по продажу
контрольних пакетів акцій підприємств, що належать державі й мають стратегічне
значення для економіки й безпеки держави, тих суб'єктів господарювання, що
приховують інформацію про свого реального власника. Якщо при проведенні
перевірки буде виявлено той факт, що учасник конкурсу є оффшорною компанією, що
діє на ринку менше 10 років, то це є підставою для проведення додаткової
перевірки інформації про відносини контролю. Прямої заборони на участь у
приватизації оффшорів немає, проте позиція держави в цій ситуації зрозуміла -
обмежити участь у приватизації оффшорних компаній.
7. Указ Президента України "Про рішення Ради національної
безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо
детінізації економіки".
Даним
Указом затверджені "Основні принципи детінізації грошового обігу економіки".
Оффшорні компаній при цьому не могли бути залишені осторонь і стосовно них
Президентом дана вказівка Кабінету Міністрів ввести ряд обмежень, а саме:
- обмеження по притягненню кредитів
з оффшорних зон під відсотки, що перевищують розмір відсотків на внутрішньому
кредитному ринку,
- введення особливого режиму
контролю за грошовими потоками через оффшорні зони й країни Балтії.
Обмеження грошового позабанківського обороту
за допомогою адміністративного тиску на суб'єктів підприємницької діяльності не
приносить бажаного результату, назріла необхідність переходу до нової стратегії
детінізації грошового обігу. За словами Президента ця стратегія полягає в створенні
сприятливих умов для обігу грошей на основі максимального врахування інтересів
власників грошей.
8. Указ Президента
України № 532/2001 від 19.07.01. "Про додаткові
заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом".
Указ дає доручення ДПАУ встановити співробітництво з
Групою по розробці фінансових заходів для боротьби з "відмиванням
грошей" (FATF) і її Європейською групою аналізу. Дано вказівку створити
робочу групу по вивченню методів і тенденцій, що застосовуються при
"відмиванні" прибутків, одержаних злочинним шляхом, аналізу
ефективності заходів, що застосовуються для протидії "відмиванню" таких прибутків. Також
указується на необхідність обміну інформацією із відповідними службами інших
країн щодо сумнівних операцій, надання правової допомоги при розслідуванні
кримінальних справ, пов'язаних із "відмиванням" прибутків, одержаних
злочинним шляхом.
9. Постанова Правління
Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок
створення дочірнього банку, філії і
представництва українського банку на території інших держав, особливості їх
закриття та здійснення нагляду" № 45
від 30.02.02.
Це положення встановлює загальні вимоги НБУ до
порядку створення дочірніх установ українських банків, філій і представництв за
кордоном. Пункт 5 постанови передбачає ряд особливостей по створенню подібних
структур на оффшорних територіях, Національний Банк України дає дозвіл на
створення дочірніх банків, філій, представництв при дотриманні таких умов:
- країна майбутнього місця
розташування дочірнього банку, філії і представництва є членом міжнародної
організації "FATF" (Financial Action Task Force on Money Laundering) або виконує Рекомендації стосовно
фінансових дій, що запобігають "відмиванню брудних" грошей відповідно
до вимог банківського законодавства;
- країна майбутнього місця
розташування дочірнього банку, філії і представництва не накладає заборону на
одержання інформації, необхідної для здійснення адекватного нагляду;
-
при
наявності двосторонньої угоди між центральними банками держав про взаємодію в
сфері банківського нагляду.
Існує
один універсальний спосіб, який дозволить
використовувати переваги оффшорної компанії, і в той же час, уникнути
всіх вищевказаних обмежень. Для цього необхідно реєструвати компанію з
оффшорним статусом у країні, що не потрапила в "чорний" список
Кабінету Міністрів України. У світі існує
більше 80 оффшорних зон, навіть при зміні "чорного" списку
Кабінетом Міністрів завжди буде вибір, можна буде переглядати свою стратегію і
змінювати країну реєстрації. Такі країни, як Канада, Великобританія, США,
Естонія, не мають оффшорного статусу. Виняток складають лише штати Делавар і
Вайомінг (США), що потрапили в російський список. Компанії з цих штатів, в силу
їх невеликої ціни, останнім часом
були дуже популярні серед бізнесменів із країн СНД, кількість одразу
позначилась на якості, попавши в список, їх імідж різко впав, тому небажано
купувати компанію в цих штатах. На ринку України пропонується маса інших
компанії, зареєстрованих у штатах, що не мають репутації оффшорної зони:
Південна Дакота, Вермонт, Вашингтон, Нью-Йорк, Каліфорнія, Невада, Техас,
Аляска, Орегон, Арканзас, Нью-Джерсі, Кентуккі, Джорджія, Флорида й т.д. Важко
собі уявити, що наш уряд віднесе всю територію США до оффшорної зони та
включить її в "чорний" список.
Комментариев нет:
Отправить комментарий