Поняття та види оффшорних зон

Лібералізація міжнародної торгівлі є необхідним напрямком розвитку світової економіки. Головні міжнародні організації, наприклад, Всесвітня Торгівельна Організація, ставлять досягнення лібералізації в якості своєї першочергової задачі. І це недивно, оскільки позитивні наслідки звільнення міжнародних торгівельних зв'язків від існуючий обмежень зачеплять всі прошарки суспільства : споживачів - тому що вибір запропонованих їм товарів і послуг розшириться, у той час як посилена конкуренція призведе до зниження цін; виробників - тому що лібералізація збільшить число їхніх потенційних клієнтів, скорочуючи тим самим загрозу безробіття, і т.і.

Безпосередні учасники економічної діяльності - підприємства і фірми також зацікавлені в процесі лібералізації торгівельних зв'язків. Їхня ціль - законним шляхом звільнитися від надмірно високих митних тарифів, валютного контролю, імпортних і експортних квот і інших фіскальних або бюрократичних проблем. Для цього існує велика кількість методів, один із яких - використання компаній, заснованих у юрисдикціях із низьким оподатковуванням при відсутності валютного контролю.

Комплекс методів по оптимізації товарних, інтелектуальних і фінансових потоків у рамках міжнародної групи компаній із метою зменшення податкового тягаря (що є дуже значним чинником інвестиційного ризику), може бути названий міжнародним податковим плануванням (international tax planning).

Головна ціль оптимізації - перерозподіл прибутку (а отже і податкового тягаря) між суб'єктами однієї міжнародної групи компаній. Компанія може вважатися міжнародною, якщо її відособлені підрозділи розташовані не менше чим у 2 країнах світу. Глобалізація і лібералізація світогосподарських зв'язків значно випереджує уніфікацію національних законодавств, унаслідок чого діяльність будь-якої інтернаціональної компанії обмежена значно меншим числом перешкод, ніж робота національної компанії.

 Розвиток комунікацій, інтернаціоналізація господарського життя і виникнення після другої світової війни великої кількості нових суверенних держав і адміністративних територій - суб'єктів міжнародного права призвелася до виникнення міжнародного податкового планування.

Велика кількість колишніх колоній Британської імперії, що одержали самостійність і відчували гостру потребу в притоці грошей, зробили ставку на іноземців. Ліберальне корпоративне, податкове і валютне законодавство, розвинуті системи комунікації кваліфіковані місцеві юристи і консультанти забезпечили значне надходження коштів у скарбницю за рахунок  дуже низьких податків або фіксованих зборів із компаній, банків, страхових компаній,  прибутків від туристичної діяльності.

У 60-ті роки розвинуті країни почали усе більш посилювати податковий тиск на свої компанії і громадян. У відповідь на це відразу ж одержала широкий розвиток оффшорна форма ухилення податків. Вона стала дешевим і достатньо ефективним засобом ухилення від все більш жорстких  державних претензії, навіть для громадян із середніми прибутками.

В економічній літературі автори нерідко використовують термін “оффшор”, як у значенні оффшорна зона, так і для характеристики процесів, які в ній відбуваються. Так, на приклад, в економічному довіднику А. Амбарцумова і С. Стерлінгова “1000 термінів ринкової економіки”, говориться, що “оффшор” – термін, який використовується для характеристики світових фінансових центрів, а також для деяких видів банківських операцій”. Інше, більш повне визначення дає “Великий енциклопедичний словник” : “Оффшор – території, що надають пільговий режим (зниження податків, звільнення від валютного контролю і т. і.) для фінансово – кредитних операцій з іноземними учасниками і в іноземній валюті”. Проте сутність цих явищ точніше розкривають ті економісти, які розмежовують поняття “оффшорна зона”, “оффшорна компанія”, “оффшорна діяльність”.

Термін “offshore” у прямому перекладі з англійського означає “поза берегом”, “поза островом” і спочатку застосовувався англійськими юристами у відношенні компаній, створених відповідно до законодавства іноземних держав (тобто держав, розташованих поза Великим Островом - Сполученого Королевства). “Onshore” - протилежність терміна “offshore” і означає “на березі”. Ці терміни досить часто використовуються юристами і консультантами, але фактично ніколи не використовуються в національних законодавствах. Наприклад, з точки зору британського законодавства компанія, зареєстрована в Англії, Уельсі або Шотландії, є “вітчизняною” юридичною особою (onshore company - на юридичному жаргоні), а зареєстрована в будь-який іншій юрисдикції (США, Німеччина, Кіпр, Багам, і т.п.) іноземною юридичною особою (offshore company у широкому змісті - на юридичному жаргоні). У вузькому змісті терміна “offshore company” означає компанію, зареєстровану в однієї з юрисдикції, що часто називають терміном “tax haven” (податковим раєм).

“Оffshore company” - оффшорна фірма, зареєстрована нерезидентом у державі, що законодавчо встановила оффшорну зону. Статус такої компанії пов’язаний з вимогою проведення ділових операцій за межами юрисдикції, де дана компанія офіційно зареєстрована. Проте, саме по собі відкриття такої фірми не приносить прибутку, а утримання фірми коштує часто значно дорожче її реєстрації. Необхідно активна участь її в діловому обороті на основі спеціальних дуже витончених схем і міжнародних угод, що дозволяють одержати без порушення податкового законодавства прибуток, що істотно перевищує прибуток від угод звичайного виду. Схеми таких угод багаточисельні, часто носять індивідуальний характер, пристосований до конкретної угоди або товару. Іноді для мінімізації податків потрібно залучати до  угоди дві, а іноді і більше фірм, що спеціально  реєструються в різних оффшорних зонах.

“Offshore centre” - оффшорний центр, фірма або компанія, що снеціалізується на реєстрації оффшорних компаній у даній або в декількох оффшорних зонах і надає широкий спектр послуг, пов'язаних із забезпеченням її функціонування ( юридична адреса, секретарські послуги, послуги 6yxгалтера, керування рахунком і ін.)

“Offshore zone” - оффшорна зона, безподаткова гавань - територія юрисдикція, якої передбачає податкові пільги при створенні оффшорної компанії, тобто компанії, яка утворена нерезидентами і здійснює діяльність поза даною територією держави реєстрації.

Досить точне визначення оффшорного бізнесу дає розділ 28А Податкового законодавства Кіпру. Відповідно до нього оффшорний бізнес – законний бізнес, що здійснюється закордоном і має закордонні джерела прибутку. Доповнивши це визначення, можна сказати, що оффшорний бізнес - це підприємницька діяльність, що здійснюється в рамках міжнародної групи компаній, частина підрозділів якої розташована в країнах, що надають податкові, валютні, інвестиційні й інші пільги за певних умов.

Бізнес у рамках міжнародної групи компаній надає легальну можливість зменшити податкові зобов'язання, збільшити ступінь захищеності інвестицій, діяти в сприятливому валютному режимі.

Використання іноземних компаній особливо актуально для підприємців, що працюють у країнах колишнього Східного блока. Високий ступінь інвестиційного ризику, обумовлений існуючою в цих країнах економічною, політичною, соціальною і правовою нестабільністю, обмежує приток іноземних інвестицій, необхідних для модернізації промисловості, торгівлі і фінансової сфери. Дефіцит державного бюджету в значній мірі покривається за рахунок зовнішніх позик. Сьогодні на міжнародному кредитному ринку правила гри диктують кредитори, а країни-реципієнти іноземних інвестицій беруть участь у змаганні на право одержання цих позик шляхом надання додаткових гарантій.

У останні десятиліття темпи росту обороту, що здійснюється з застосуванням інституту оффшорних зон, перевершують темпи росту загальних оборотів у зовнішньоекономічній діяльності. У практиці міжнародного податкового планування активно використовуються податкові особливості і переваги сорока - п'ятдесяти країн і територій. Основними країнами являються :

Європа: Андорра, Кемпіон, Кіпр, Ірландія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадейра, Мальта, Монако, Нідерланди, Швейцарія.

Британські Острови: Гернсі, Гібралтар, Джерсі, Олдерні, Острів Мен, Capк.

Близький Схід: Бахрейн, ОАЕ.

Африка: Ліберія, Маурітіус, Сейшелові острови, Занзібар.

Тихий Океан: Острови Кука, Гонконг, Лабуан, Маршаллові острови, Науру, Сінгапур, Вануату, Західне Самоа.

Центральна і Південна Америка: Беліз, Коста-Ріка, Панама, Уругвай. Карибське Море: Ангуілла, Антігуа, Аруба, Багами, Барбадос, Бермуди, Британські Вірджинскі острови, Гренада, Кайманові острови. Нідерландські Анталли, Острови Тюрке і Кейкос, Св. Кіттс і Невіс.